Землі особливо охоронюваних природних територій та об'єктів у Республіці Білорусь
Землі даної категорії вперше в законодавстві Республіки Білорусь виділені в самостійну категорію Кодексом про землю 1991 Правовому врегулювання їх режиму присвячена гл. 25 Кодексу про землю 1999 Раніше дані землі в більш вузькому складі (землі заповідників, землі курортів, землі, які займає пам'ятниками природи, історії та культури) входили до складу земель промисловості, транспорту і іншого несільськогосподарського призначення. Однак і в складі даної категорії ці землі мали особливості в правовому режимі.
Охоронювані природні території - це такі ділянки землі, водної поверхні і повітряного простору над ними, де розташовуються природні комплекси та об'єкти, які мають особливе природоохоронне, наукове, культурне, естетичне, рекреаційне та оздоровче значення. Відносини, які виникають при використанні даних земель, регулюються земельним законодавством. Однак при його застосуванні треба виходити з того, що сенс охорони таких територій полягає у встановленні спеціальних норм, що виражають інтереси охорони природи.
Основними нормативними актами про особливо охоронюваних природних територіях та об'єктах є закони:
♦ "Про охорону навколишнього середовища",
♦ "Про особливо охоронюваних природних територіях",
♦ "Про охорону і використання тваринного світу",
♦ "Про санітарно-епідемічне благополуччя населення",
♦ "Про охорону здоров'я",
♦ "Про охорону історико-культурної спадщини",
♦ Лісовий та Водний кодекси Республіки Білорусь.
У систему законодавства про особливо охоронюваних природних територіях входять інші нормативно-правові акти.
З урахуванням специфіки режиму особливо охоронюваних природних територій, цілей їх створення, статусу що на них об'єктів виділяють кілька видів таких земель. Це - природоохоронні, оздоровчі, історико-культурні, рекреаційні та інші. Крім того, до складу особливо охоронюваних Кодексом про землю включені і території, зайняті дендрологічними і ботанічними парками, лісами першої групи, а також водоохоронні зони річок та інших водойм і деякі інші території.
За характером свого використання ця категорія земель поділяється на декілька видів. Це - природоохоронні, оздоровчі, рекреаційні, історико-культурні землі.
Центральне місце серед даної категорії земель займають землі особливо охоронюваних природних територій. Вони є національним надбанням народу Республіки Білорусь.
Згідно зі ст. 1 Закону Республіки Білорусь "Про особливо охоронюваних природних територіях", особливо охоронюваними природними територіями визнаються ділянки землі (включаючи атмосферне повітря над ними і надра) з унікальними, еталонними чи іншими цінними природними комплексами та об'єктами, що мають особливе екологічне, наукове, історико-культурне, естетичне та інше значення, вилучені повністю або частково з господарського обороту, щодо яких встановлено особливий режим охорони і використання.
Законом встановлені наступні категорії особливо охоронюваних природних територій: заповідник; національний парк; заказник; пам'ятник природи.
Категорії і види особливо охоронюваних природних територій визначаються залежно від особливостей природних комплексів та об'єктів, що підлягають особливій охороні, встановленого режиму охорони і використання, а також рівня державного управління їх функціонуванням.
Особливо охоронювані природні території можуть мати республіканське і місцеве значення.
Землі оздоровчого призначення покликані служити цілям профілактики і лікування захворювань, оздоровленню громадян. Рекреаційні землі використовуються для створення умов масового відпочинку і туризму населення. Цілям охорони пам'яток історії та культури служать землі історико-культурного призначення.
Оскільки дані землі об'єднані в одну категорію, зупинимося на загальній характеристиці їх правового режиму. Можна виділити наступні його відмітні риси.
По-перше, він багато в чому обумовлений специфікою самих охоронюваних територій, частин навколишнього природного, культурного середовища, для збереження яких призначені дані території.
По-друге, землі даної категорії виключені з активного господарського використання. На них забороняється будь-яка діяльність, що суперечить цільовому призначенню даних територій чи перешкоджає їх використанню за цільовим призначенням. Тим самим законодавством передбачено особливий порядок землекористування і ведення господарської діяльності на землях природоохоронного, оздоровчого, рекреаційного та історико-культурного призначення.
По-третє, утримання охорони таких територій полягає у встановленні спеціальних норм, головним чином, заборон. Ці землі дозволені до використання лише з урахуванням вимог, встановлених законодавством: у природоохоронних, в науково-дослідних цілях, для моніторингу навколишнього середовища, в оздоровчих та рекреаційних, в освітньо-виховних та інших охоронних, а також в лікувальних цілях. Інші види діяльності можуть здійснюватися на них тільки за умови, що така діяльність не суперечить цільовому призначенню даних територій і об'єктів та встановленим вимогам їх охорони, відтворення та використання даних природних комплексів, об'єктів, що охороняються.
Так, наприклад, господарська та інша діяльність у межах земель особливо охоронюваних територій здійснюється відповідно до положень про них або їх охоронними документами.
По-четверте, як дані території, так і окремі об'єкти, що охороняються не можуть бути приватизовані і передані в приватну власність. Так, в силу ст. 5 Закону "Про особливо охоронюваних природних територіях" особливо охоронювані природні території знаходяться тільки у власності держави і не підлягають роздержавленню і приватизації, якщо інше не передбачено Конституцією Республіки Білорусь. Юридичні особи приватної форми власності та фізичні особи не мають права створювати або іншим чином набувати право власності на особливо охоронювані природні території. Право володіння та користування особливо охоронюваними природними територіями належить державним органам, юридичним особам державної форми власності. Законодавець тим самим підкреслив значимість їх для теперішнього та майбутнього поколінь.
Землевласники і землекористувачі, наприклад, земель, земельні ділянки яких входять до складу земель, що утворюють особливо охоронювані природні території, зобов'язані дотримуватися встановленого режиму охорони і використання цих територій (ст. 12 Закону Республіки Білорусь "Про особливо охоронюваних природних територіях").
По-п'яте, особливість правового режиму даної категорії земель полягає і в тому, що він поширюється як на самі землі, так і на суміжні ділянки, де встановлюються охоронні (округи санітарної охорони) і т.п. зони. Метою створення таких зон є запобігання та пом'якшення шкідливих впливів на дані території господарської та іншої діяльності.
По-шосте, законодавець передбачив можливість резервування територій, які планується оголосити особливо охоронюваними природними територіями. Тим самим майбутній правовий режим таких земель може впливати на їх використання землевласниками, землекористувачами та власниками, а також на їх охорону вже заздалегідь.
На одне з перших місць у врегулюванні правового режиму даних земель висуваються вимоги охорони природних та інших територій, історико-культурних та інших об'єктів, заради збереження і відновлення яких і встановлюється особливий правовий режим земель. Таким чином, у використанні даних земель соціально-екологічні інтереси мають пріоритет перед економічними інтересами. Крім того, існує особливий порядок створення і ліквідації особливо охоронюваних територій та об'єктів, а також управління ними. Такі землі підлягають особливому обліку.
Слід відзначити також особливості організації управління цими територіями. Для низки особливо охоронюваних територій розробляються проекти їх територіальної організації. Такі проекти в обов'язковому порядку складаються для заповідників і національних парків, а в разі необхідності - для заказників і пам'яток природи. Режим охорони та використання особливо охоронюваних природних територій враховується при розробці проектів і схем землеустрою, лісовпорядкування і меліорації земель, містобудівних проектів і програм соціально-економічного розвитку.
Оголошення, перетворення та припинення функціонування особливо охоронюваних природних територій здійснюються в порядку, визначеному Законом Республіки Білорусь "Про особливо охоронюваних природних територіях", та іншими нормативними правовими актами Республіки Білорусь. Постановою Міністерства природних ресурсів і охорони навколишнього середовища Республіки Білорусь від 10 травня 2001 р. № 7 затверджено Правила підготовки подань про оголошення, перетворення і припинення функціонування заповідників, національних парків і заказників республіканського значення, а також Правила підготовки подань про оголошення, перетворення і припинення функціонування заказників місцевого значення та Правила підготовки подань про оголошення, перетворення і припинення функціонування пам'яток природи та охоронних документів пам'яток природи. Слід мати на увазі, що оголошення і перетворення заповідників, національних парків, заказників республіканського значення здійснюються, як правило, у відповідності зі Схемою раціонального розміщення особливо охоронюваних природних територій республіканського значення. При підготовці подання про оголошення або перетворення заповідника, національного парку, заказника республіканського призначення розробляються документи і матеріали, в яких визначаються площу, склад земель особливо охороняється природного території, її межі і положення про неї, державний орган, в оперативне управління якого передається особливо охороняється, природна територія, наукове і техніко-економічне обгрунтування (НіТЕО), його короткий виклад, карта з нанесеними межами землекористувань оголошуваної або перетворюється особливо охороняється природного території.
В особливому порядку і випадках здійснюється і припинення функціонування особливо охоронюваних природних територій. Вилучення земель даної категорії може проводитися тільки у випадках особливої необхідності. При цьому повинен бути дотриманий порядок, визначений Кодексом про землю, іншими нормативними правовими актами.
Разом з тим правовий режим кожної з складових частин земель даної категорії - природоохоронних, оздоровчого, рекреаційного, історико-культурного призначення має свої особливості, обумовлені в першу чергу цільовим призначенням цих земель, а крім того, обмеженнями у використанні і необхідністю охорони розташованих на них об'єктів .
До земель природоохоронного призначення належать землі заповідників, національних і дендрологічних парків, ботанічних садів, заказників (за винятком мисливських), пам'яток природи, водоохоронні смуги (зони) річок і водойм (ст. 121 Кодексу про землю).
Вищою формою особливо охоронюваних територій є заповідники. Землям заповідників належить головна роль у структурі земель природоохоронного призначення.
З огляду на ст. 18 Закону Республіки Білорусь "Про особливо охоронюваних природних територіях" заповідником є територія, оголошена з метою збереження в природному стані природних комплексів та об'єктів, вивчення генетичного фонду тваринного і рослинного світу, типових і унікальних екологічних систем і ландшафтів, створення умов для забезпечення природного перебігу природних процесів.
Для вивчення таких комплексів і об'єктів, а також організації управління ними створюються некомерційні організації - державні природоохоронні установи. Завдання їх створення та діяльності полягають у забезпеченні умов збереження в природному стані природних комплексів та об'єктів, що знаходяться на території заповідника. Вони не тільки виконують природоохоронні заходи, але і покликані забезпечувати дотримання встановленого режиму охорони і використання заповідників. Крім того, вони займаються навчальної та науково-дослідною роботою, забезпечують розробку проекту територіальної організації заповідника. Для координації науково-дослідної діяльності на території заповідника, обгрунтування природоохоронних заходів та регульованого природокористування створюється науково-технічна рада заповідника.
Заповідники, які здійснюють глобальний моніторинг і включені в міжнародну систему біосферних заповідників, мають статус біосферних. У Республіці Білорусь такий статус надано Березинський заповідник.
Кожен заповідник має свої цілі і завдання, які закріплені в положенні про заповідник. Заповідники створюються, можуть бути перетворені і припинити своє функціонування за рішенням Президента Республіки Білорусь, Уряду Республіки Білорусь за поданням Міністерства природних ресурсів і охорони навколишнього середовища Республіки Білорусь (далі - Мінприроди) або іншого республіканського органу державного управління. Ці органи затверджують положення про заповідник. При оголошенні і перетворенні особливо охоронюваних природних територій у Мінприроди подаються:
♦ перелік та визначення унікальних, еталонних чи інших цінних природних комплексів і об'єктів природного або штучного походження, які потребують особливої охорони, і загальна характеристика їх стану;
♦ обгрунтування доцільності оголошення або перетворення заповідника із зазначенням його екологічного, наукового, історико-культурного, естетичного та іншого значення;
♦ схема розміщення і передбачуваних кордонів особливо охороняється природного території.
Основна мета організації заповідника - збереження в природному стані його природних комплексів і об'єктів, запобігання зміни їх стану в результаті антропогенного впливу.
При створенні заповідника встановлюються: кордони, площа та склад його земель, терміни передачі земель заповідника у постійне користування державному природоохоронному установі. Одночасно визначається державний орган, в оперативне управління якого передається заповідник, а також встановлюються терміни створення некомерційної організації.
До складу земель заповідника, що утворюють його територію, входять землі, надані в постійне користування державному природоохоронному установі, що здійснює управління заповідником, в порядку, встановленому земельним законодавством Республіки Білорусь.
Можна виділити наступні особливості правового режиму земель заповідника.
По-перше, землі заповідника надаються в постійне користування державному природоохоронному установі, яка керує заповідником.
По-друге, землі заповідника вилучаються з господарського обороту. Поряд з ними на території заповідника повністю вилучаються з господарського обороту природні комплекси та об'єкти, що мають особливе природоохоронне, наукове, еколого-просвітницьким, соціально-культурне та інше значення як зразки природної природного середовища, типові чи рідкісні ландшафти, місця збереження генетичного фонду рослинного і тваринного світу.
Крім того, будівлі, споруди, історико-культурні та інші об'єкти нерухомості, а також інше майно, розташовані на землях заповідника, знаходяться тільки у власності держави. Як природні ресурси заповідника, так і його нерухоме майно повністю вилучені з цивільного обороту.
По-третє, землі власників земельних ділянок, землевласників та землекористувачів, розташовані в межах заповідника, але не утворюють його територію, оголошуються охоронною зоною заповідника.
По-четверте, землі заповідника закриті для вільного доступу громадян. Перебування на території заповідника можливе лише на підставі спеціального дозволу.
По-п'яте, використання земель заповідника здійснюється відповідно до проекту його територіальної організації. Адміністрація заповідника зобов'язана виконувати вимоги режиму охорони земель заповідника, встановлені ст. 22 Закону "Про особливо охоронюваних природних територіях", а також положенням про заповідник. Вона може на спеціально виділених ділянках заповідника здійснювати діяльність, яка спрямована на забезпечення функціонування заповідника та вирішення побутових питань громадян, які проживають на його території.
Землі даної категорії вперше в законодавстві Республіки Білорусь виділені в самостійну категорію Кодексом про землю 1991 Правовому врегулювання їх режиму присвячена гл. 25 Кодексу про землю 1999 Раніше дані землі в більш вузькому складі (землі заповідників, землі курортів, землі, які займає пам'ятниками природи, історії та культури) входили до складу земель промисловості, транспорту і іншого несільськогосподарського призначення. Однак і в складі даної категорії ці землі мали особливості в правовому режимі.
Охоронювані природні території - це такі ділянки землі, водної поверхні і повітряного простору над ними, де розташовуються природні комплекси та об'єкти, які мають особливе природоохоронне, наукове, культурне, естетичне, рекреаційне та оздоровче значення. Відносини, які виникають при використанні даних земель, регулюються земельним законодавством. Однак при його застосуванні треба виходити з того, що сенс охорони таких територій полягає у встановленні спеціальних норм, що виражають інтереси охорони природи.
Основними нормативними актами про особливо охоронюваних природних територіях та об'єктах є закони:
♦ "Про охорону навколишнього середовища",
♦ "Про особливо охоронюваних природних територіях",
♦ "Про охорону і використання тваринного світу",
♦ "Про санітарно-епідемічне благополуччя населення",
♦ "Про охорону здоров'я",
♦ "Про охорону історико-культурної спадщини",
♦ Лісовий та Водний кодекси Республіки Білорусь.
У систему законодавства про особливо охоронюваних природних територіях входять інші нормативно-правові акти.
З урахуванням специфіки режиму особливо охоронюваних природних територій, цілей їх створення, статусу що на них об'єктів виділяють кілька видів таких земель. Це - природоохоронні, оздоровчі, історико-культурні, рекреаційні та інші. Крім того, до складу особливо охоронюваних Кодексом про землю включені і території, зайняті дендрологічними і ботанічними парками, лісами першої групи, а також водоохоронні зони річок та інших водойм і деякі інші території.
За характером свого використання ця категорія земель поділяється на декілька видів. Це - природоохоронні, оздоровчі, рекреаційні, історико-культурні землі.
Центральне місце серед даної категорії земель займають землі особливо охоронюваних природних територій. Вони є національним надбанням народу Республіки Білорусь.
Згідно зі ст. 1 Закону Республіки Білорусь "Про особливо охоронюваних природних територіях", особливо охоронюваними природними територіями визнаються ділянки землі (включаючи атмосферне повітря над ними і надра) з унікальними, еталонними чи іншими цінними природними комплексами та об'єктами, що мають особливе екологічне, наукове, історико-культурне, естетичне та інше значення, вилучені повністю або частково з господарського обороту, щодо яких встановлено особливий режим охорони і використання.
Законом встановлені наступні категорії особливо охоронюваних природних територій: заповідник; національний парк; заказник; пам'ятник природи.
Категорії і види особливо охоронюваних природних територій визначаються залежно від особливостей природних комплексів та об'єктів, що підлягають особливій охороні, встановленого режиму охорони і використання, а також рівня державного управління їх функціонуванням.
Особливо охоронювані природні території можуть мати республіканське і місцеве значення.
Землі оздоровчого призначення покликані служити цілям профілактики і лікування захворювань, оздоровленню громадян. Рекреаційні землі використовуються для створення умов масового відпочинку і туризму населення. Цілям охорони пам'яток історії та культури служать землі історико-культурного призначення.
Оскільки дані землі об'єднані в одну категорію, зупинимося на загальній характеристиці їх правового режиму. Можна виділити наступні його відмітні риси.
По-перше, він багато в чому обумовлений специфікою самих охоронюваних територій, частин навколишнього природного, культурного середовища, для збереження яких призначені дані території.
По-друге, землі даної категорії виключені з активного господарського використання. На них забороняється будь-яка діяльність, що суперечить цільовому призначенню даних територій чи перешкоджає їх використанню за цільовим призначенням. Тим самим законодавством передбачено особливий порядок землекористування і ведення господарської діяльності на землях природоохоронного, оздоровчого, рекреаційного та історико-культурного призначення.
По-третє, утримання охорони таких територій полягає у встановленні спеціальних норм, головним чином, заборон. Ці землі дозволені до використання лише з урахуванням вимог, встановлених законодавством: у природоохоронних, в науково-дослідних цілях, для моніторингу навколишнього середовища, в оздоровчих та рекреаційних, в освітньо-виховних та інших охоронних, а також в лікувальних цілях. Інші види діяльності можуть здійснюватися на них тільки за умови, що така діяльність не суперечить цільовому призначенню даних територій і об'єктів та встановленим вимогам їх охорони, відтворення та використання даних природних комплексів, об'єктів, що охороняються.
Так, наприклад, господарська та інша діяльність у межах земель особливо охоронюваних територій здійснюється відповідно до положень про них або їх охоронними документами.
По-четверте, як дані території, так і окремі об'єкти, що охороняються не можуть бути приватизовані і передані в приватну власність. Так, в силу ст. 5 Закону "Про особливо охоронюваних природних територіях" особливо охоронювані природні території знаходяться тільки у власності держави і не підлягають роздержавленню і приватизації, якщо інше не передбачено Конституцією Республіки Білорусь. Юридичні особи приватної форми власності та фізичні особи не мають права створювати або іншим чином набувати право власності на особливо охоронювані природні території. Право володіння та користування особливо охоронюваними природними територіями належить державним органам, юридичним особам державної форми власності. Законодавець тим самим підкреслив значимість їх для теперішнього та майбутнього поколінь.
Землевласники і землекористувачі, наприклад, земель, земельні ділянки яких входять до складу земель, що утворюють особливо охоронювані природні території, зобов'язані дотримуватися встановленого режиму охорони і використання цих територій (ст. 12 Закону Республіки Білорусь "Про особливо охоронюваних природних територіях").
По-п'яте, особливість правового режиму даної категорії земель полягає і в тому, що він поширюється як на самі землі, так і на суміжні ділянки, де встановлюються охоронні (округи санітарної охорони) і т.п. зони. Метою створення таких зон є запобігання та пом'якшення шкідливих впливів на дані території господарської та іншої діяльності.
По-шосте, законодавець передбачив можливість резервування територій, які планується оголосити особливо охоронюваними природними територіями. Тим самим майбутній правовий режим таких земель може впливати на їх використання землевласниками, землекористувачами та власниками, а також на їх охорону вже заздалегідь.
На одне з перших місць у врегулюванні правового режиму даних земель висуваються вимоги охорони природних та інших територій, історико-культурних та інших об'єктів, заради збереження і відновлення яких і встановлюється особливий правовий режим земель. Таким чином, у використанні даних земель соціально-екологічні інтереси мають пріоритет перед економічними інтересами. Крім того, існує особливий порядок створення і ліквідації особливо охоронюваних територій та об'єктів, а також управління ними. Такі землі підлягають особливому обліку.
Слід відзначити також особливості організації управління цими територіями. Для низки особливо охоронюваних територій розробляються проекти їх територіальної організації. Такі проекти в обов'язковому порядку складаються для заповідників і національних парків, а в разі необхідності - для заказників і пам'яток природи. Режим охорони та використання особливо охоронюваних природних територій враховується при розробці проектів і схем землеустрою, лісовпорядкування і меліорації земель, містобудівних проектів і програм соціально-економічного розвитку.
Оголошення, перетворення та припинення функціонування особливо охоронюваних природних територій здійснюються в порядку, визначеному Законом Республіки Білорусь "Про особливо охоронюваних природних територіях", та іншими нормативними правовими актами Республіки Білорусь. Постановою Міністерства природних ресурсів і охорони навколишнього середовища Республіки Білорусь від 10 травня 2001 р. № 7 затверджено Правила підготовки подань про оголошення, перетворення і припинення функціонування заповідників, національних парків і заказників республіканського значення, а також Правила підготовки подань про оголошення, перетворення і припинення функціонування заказників місцевого значення та Правила підготовки подань про оголошення, перетворення і припинення функціонування пам'яток природи та охоронних документів пам'яток природи. Слід мати на увазі, що оголошення і перетворення заповідників, національних парків, заказників республіканського значення здійснюються, як правило, у відповідності зі Схемою раціонального розміщення особливо охоронюваних природних територій республіканського значення. При підготовці подання про оголошення або перетворення заповідника, національного парку, заказника республіканського призначення розробляються документи і матеріали, в яких визначаються площу, склад земель особливо охороняється природного території, її межі і положення про неї, державний орган, в оперативне управління якого передається особливо охороняється, природна територія, наукове і техніко-економічне обгрунтування (НіТЕО), його короткий виклад, карта з нанесеними межами землекористувань оголошуваної або перетворюється особливо охороняється природного території.
В особливому порядку і випадках здійснюється і припинення функціонування особливо охоронюваних природних територій. Вилучення земель даної категорії може проводитися тільки у випадках особливої необхідності. При цьому повинен бути дотриманий порядок, визначений Кодексом про землю, іншими нормативними правовими актами.
Разом з тим правовий режим кожної з складових частин земель даної категорії - природоохоронних, оздоровчого, рекреаційного, історико-культурного призначення має свої особливості, обумовлені в першу чергу цільовим призначенням цих земель, а крім того, обмеженнями у використанні і необхідністю охорони розташованих на них об'єктів .
До земель природоохоронного призначення належать землі заповідників, національних і дендрологічних парків, ботанічних садів, заказників (за винятком мисливських), пам'яток природи, водоохоронні смуги (зони) річок і водойм (ст. 121 Кодексу про землю).
Вищою формою особливо охоронюваних територій є заповідники. Землям заповідників належить головна роль у структурі земель природоохоронного призначення.
З огляду на ст. 18 Закону Республіки Білорусь "Про особливо охоронюваних природних територіях" заповідником є територія, оголошена з метою збереження в природному стані природних комплексів та об'єктів, вивчення генетичного фонду тваринного і рослинного світу, типових і унікальних екологічних систем і ландшафтів, створення умов для забезпечення природного перебігу природних процесів.
Для вивчення таких комплексів і об'єктів, а також організації управління ними створюються некомерційні організації - державні природоохоронні установи. Завдання їх створення та діяльності полягають у забезпеченні умов збереження в природному стані природних комплексів та об'єктів, що знаходяться на території заповідника. Вони не тільки виконують природоохоронні заходи, але і покликані забезпечувати дотримання встановленого режиму охорони і використання заповідників. Крім того, вони займаються навчальної та науково-дослідною роботою, забезпечують розробку проекту територіальної організації заповідника. Для координації науково-дослідної діяльності на території заповідника, обгрунтування природоохоронних заходів та регульованого природокористування створюється науково-технічна рада заповідника.
Заповідники, які здійснюють глобальний моніторинг і включені в міжнародну систему біосферних заповідників, мають статус біосферних. У Республіці Білорусь такий статус надано Березинський заповідник.
Кожен заповідник має свої цілі і завдання, які закріплені в положенні про заповідник. Заповідники створюються, можуть бути перетворені і припинити своє функціонування за рішенням Президента Республіки Білорусь, Уряду Республіки Білорусь за поданням Міністерства природних ресурсів і охорони навколишнього середовища Республіки Білорусь (далі - Мінприроди) або іншого республіканського органу державного управління. Ці органи затверджують положення про заповідник. При оголошенні і перетворенні особливо охоронюваних природних територій у Мінприроди подаються:
♦ перелік та визначення унікальних, еталонних чи інших цінних природних комплексів і об'єктів природного або штучного походження, які потребують особливої охорони, і загальна характеристика їх стану;
♦ обгрунтування доцільності оголошення або перетворення заповідника із зазначенням його екологічного, наукового, історико-культурного, естетичного та іншого значення;
♦ схема розміщення і передбачуваних кордонів особливо охороняється природного території.
Основна мета організації заповідника - збереження в природному стані його природних комплексів і об'єктів, запобігання зміни їх стану в результаті антропогенного впливу.
При створенні заповідника встановлюються: кордони, площа та склад його земель, терміни передачі земель заповідника у постійне користування державному природоохоронному установі. Одночасно визначається державний орган, в оперативне управління якого передається заповідник, а також встановлюються терміни створення некомерційної організації.
До складу земель заповідника, що утворюють його територію, входять землі, надані в постійне користування державному природоохоронному установі, що здійснює управління заповідником, в порядку, встановленому земельним законодавством Республіки Білорусь.
Можна виділити наступні особливості правового режиму земель заповідника.
По-перше, землі заповідника надаються в постійне користування державному природоохоронному установі, яка керує заповідником.
По-друге, землі заповідника вилучаються з господарського обороту. Поряд з ними на території заповідника повністю вилучаються з господарського обороту природні комплекси та об'єкти, що мають особливе природоохоронне, наукове, еколого-просвітницьким, соціально-культурне та інше значення як зразки природної природного середовища, типові чи рідкісні ландшафти, місця збереження генетичного фонду рослинного і тваринного світу.
Крім того, будівлі, споруди, історико-культурні та інші об'єкти нерухомості, а також інше майно, розташовані на землях заповідника, знаходяться тільки у власності держави. Як природні ресурси заповідника, так і його нерухоме майно повністю вилучені з цивільного обороту.
По-третє, землі власників земельних ділянок, землевласників та землекористувачів, розташовані в межах заповідника, але не утворюють його територію, оголошуються охоронною зоною заповідника.
По-четверте, землі заповідника закриті для вільного доступу громадян. Перебування на території заповідника можливе лише на підставі спеціального дозволу.
По-п'яте, використання земель заповідника здійснюється відповідно до проекту його територіальної організації. Адміністрація заповідника зобов'язана виконувати вимоги режиму охорони земель заповідника, встановлені ст. 22 Закону "Про особливо охоронюваних природних територіях", а також положенням про заповідник. Вона може на спеціально виділених ділянках заповідника здійснювати діяльність, яка спрямована на забезпечення функціонування заповідника та вирішення побутових питань громадян, які проживають на його території.
Составной частью земель природоохранного назначения являются земли национальных парков. В законе "Об особо охраняемых природных территориях" национальным паркам посвящена специальная глава 3 (ст. 23-28).
Первоначально термин "национальный парк" употреблялся как синоним слова "заповедник". В этом качестве заповедники (как национальные парки) функционируют в ряде государств. Позднее он получил самостоятельное значение как одна из форм заповедания и особо охраняемая территория.
Первым национальным парком в Беларуси стала Беловежская пуща. Постановлением Совета Министров Республики Беларусь от 16 сентября 1991 г. № 352 Государственное заповедно-охотничье хозяйство "Беловежская пуща" было реорганизовано в Национальный парк "Беловежская пуща". В 1992 г. данный национальный парк включен в список объектов Всемирного природного наследия. Организованы и национальные парки "Браславские озера", "Нарочанский".
Национальным парком является территория, объявленная с целью сохранения в естественном состоянии природных комплексов и объектов, восстановления нарушенных природных комплексов и объектов, имеющих особую экологическую, историко-культурную и эстетическую ценность, и устойчивого их использования в природоохранных, научных, просветительных, оздоровительных и рекреационных целях (ст. 23 Закона Республики Беларусь "Об особо охраняемых природных территориях").
Территорию национального парка образуют земли:
♦ предоставленные ему в постоянное пользование;
♦ иных землевладельцев, землепользователей и собственников земельных участков.
При объявлении соответствующей территории национальным парком или его преобразовании устанавливаются:
♦ границы, площадь и состав земель национального парка;
♦ границы, площадь и состав заповедной зоны и зоны регулируемого использования;
♦ положение о национальном парке;
♦ государственный орган, в оперативное управление которого передается национальный парк;
♦ сроки создания государственного природоохранного учреждения;
♦ сроки передачи государственному природоохранному учреждению, осуществляющему управление национальным парком, земель, необходимых для обеспечения охраны природных комплексов и объектов и функционирования национального парка.
Вместе с тем, в состав земель национального парка, образующих его территорию, не входят земли населенных пунктов, транспорта, связи, обороны и иные земли, расположенные в границах национального парка, но специальное назначение которых не отвечает природоохранным целям. Они объявляются охранной зоной национального парка. Земли охранной зоны остаются во владении, пользовании и собственности прежних землевладельцев, землепользователей и собственников земельных участков. Ограничения и запреты в использовании земель охранной зоны определяются в Положении о национальном парке. Положение содержит описание границ национального парка, а также его охранной зоны.
Границы национального парка и его охранной зоны обозначаются на местности специальными информационными и другими знаками. Они подлежат учету в планах землеустройства, иных территориальных планах и проектах.
Правовой режим национальных парков сочетает в себе заповедный, заказной к рекреационный режимы. Сочетание наряду с природоохранными функциями рекреационных, научно-исследовательских и иных обусловило выделение в границах национального парка различных зон со специальным режимом. Зонирование территории национального парка предусмотрено ст. 27 Закона Республики Беларусь "Об особо охраняемых природных территориях". В границах национального парка, на основании проекта его территориальной организации и развития, с учетом природоохранной, оздоровительной, научной, рекреационной, историко-культурной и иных ценностей устанавливаются функциональные зоны. Таких зон четыре. Это - заповедная зона, зона регулируемого использования, рекреационная зона, хозяйственная зона. В случае необходимости в национальном парке может предусматриваться выделение также других зон. Они предназначены для обеспечения бытовых потребностей населения, функционирования самого парка, эксплуатации хозяйственных и иных объектов парка.
Заповедная зона, служащая ядром национального парка, создается с целью сохранения в естественном состоянии природных комплексов и объектов, обеспечения условий их естественного развития. В пределах этой зоны запрещаются все виды деятельности, за исключением проведения научных исследований и мероприятий по охране зоны. Ее режим соответствует режиму заповедника.
Зона регулируемого использования предназначена для сохранения природных комплексов и объектов, обеспечения условий их естественного развития и восстановления. В ее границах устанавливается режим охраны и использования земель, которым ограничиваются отдельные виды хозяйственной и иной деятельности. Одновременно предусмотрено и ограничение в использовании других природных ресурсов. Такие ограничения установлены в положении о национальном парке.
Рекреационная зона служит целям туризма, организации отдыха и оздоровления граждан. В границах земель данной зоны устанавливается такой режим, которым обеспечивается охрана и устойчивое использование рекреационных ресурсов национального парка. Использование земель национального парка для организации регулируемого туризма, отдыха и оздоровления населения на территории национального парка осуществляется на основании проекта его территориальной организации. Такая деятельность возможна при наличии лицензии. Физические и юридические лица должны при этом соблюдать режим охраны и использования национального парка.
Хозяйственная зона национального парка создается для обеспечения его функционирования. В границах данной зоны возможна хозяйственная и иная деятельность, проводимая с использованием природоохранных технологий и не препятствующая сохранению особо охраняемых природных комплексов и объектов, туристических и рекреационных ресурсов.
Так, в соответствии с Положением о Национальном парке "Нарочанский", которое утверждено Указом Президента Республики Беларусь от 28 июля 1999 г. № 447 с дополнениями, утвержденными Указом Президента Республики Беларусь от 25 августа 1999 г. № 494' на территории парка созданы заповедная зона, зона регулируемого использования, рекреационная и хозяйственная зоны.
В заповедной зоне, срок функционирования которой не устанавливается, запрещаются все виды деятельности, кроме проведения научных исследований и мероприятий по ее охране.
В зоне регулируемого использования разрешается: проведение научных исследований; осуществление мероприятий по восстановлению нарушенных природных комплексов и воспроизводству природных ресурсов; отдельные виды рубок леса, его защита; туризм и проведение экскурсий и иные виды деятельности, не противоречащие целевому назначению данной зоны в соответствии с утвержденным
проектом организации и развития Национального парка. При этом сенокошение, выпас скота, сбор грибов и ягод, любительский лов рыбы и другие виды природопользования допускаются для нужд парка и населения только на специально выделенных участках. В состав рекреационной зоны входят участки Национального парка, пригодные для размещения объектов туризма и отдыха, признанные ценными в культурно-историческом и рекреационном отношениях. Рекреационная зона парка служит целям размещения объектов и сооружений санаторно-курортного лечения, туризма и отдыха населения, а также для проведения культурно-массовых и оздоровительных мероприятий. Она используется по планам, проектам и программам рекреационной деятельности.
В хозяйственную зону Национального парка "Нарочанский" включены земли сельскохозяйственного назначения, населенных пунктов и иные земли.
Границы зон данного Национального парка, как и других, определяются проектом организации и развития, обозначаются на местности специальными информационными и другими знаками. Они могут изменяться лишь в случае обоснованной необходимости на основании решения научно-технического совета парка. Следует учитывать, что изменение границ указанных зон за счет уменьшения заповедной зоны не допускается.
Здания, сооружения, историко-культурные и другие объекты недвижимости, а также иное имущество, расположенное на землях национального парка, находятся только в собственности государства. Земли национального парка, как и другая недвижимость, находящаяся в ведении национального парка, не могут быть объектом сделок, направленных на смену пользователей.
На землях национального парка запрещается любая деятельность, которая может нанести вред природным объектам и комплексам и противоречит целям и задачам национального парка, поскольку данные земли являются землями природоохранного назначения. В частности, на землях национального парка запрещается:
• разведка и разработка полезных ископаемых;
• деятельность, влекущая за собой изменение гидрологического режима;
• размещение на территории национального парка садоводческих и дачных участков;
• рубки леса главного пользования и заготовка живицы;
• деятельность, влекущая за собой нарушение условий обитания объектов растительного и животного мира;
• организация туристических стоянок и разведение костров за пределами специально предусмотренных для этого мест.
Земли иных землевладельцев, землепользователей и собственников земельных участков, а также здания и сооружения юридических и физических лиц, находящиеся в границах национального парка, используются в соответствии с их назначением с обязательным соблюдением этими лицами режима хозяйственной деятельности, установленного положением о национальном парке.
Среди земель природоохранного назначения - земли заказников (за исключением охотничьих).
Заказником является территория, объявленная с целью сохранения, воспроизводства и восстановления природных комплексов и объектов, природных ресурсов одного или нескольких видов в сочетании с ограниченным и согласованным использованием других природных ресурсов (ст. 29 Закона Республики Беларусь "Об особо охраняемых природных территориях").
Природный заказник относится к числу форм относительного заповедания, поскольку запрет на использование одних видов природных объектов в нем сочетается с ограниченным использованием других природных объектов. В Беларуси предусмотрено создание заказников республиканского и местного значения. Первые организуются решением Совета Министров, вторые - соответствующего местного исполнительного и распорядительного органа. В их создании участвует Министерство природных ресурсов и охраны окружающей среды, его территориальные органы или иной (республиканский или местный) орган государственного управления в соответствии с законодательными актами Республики Беларусь. Если заказник местного значения предполагается разместить на территории нескольких административно-территориальных единиц, то решение о его создании, преобразовании, а также прекращении деятельности принимается совместно соответствующими местными исполнительными и распорядительными органами.
При объявлении заказника республиканского значения решением Правительства Республики Беларусь утверждаются: границы, площадь и состав земель заказника; положение о заказнике; государственный орган, в оперативное управление которого передается заказник. Аналогичным образом государственный орган, принявший решение об объявлении или преобразовании заказника местного значения, утверждает необходимые документы для такого заказника. Правовой статус заказника определяется, наряду с указанными нормативными правовыми актами, положением о заказнике.
Заказники в зависимости от особенностей природных комплексов и объектов, подлежащих охране, подразделяются на следующие виды:
♦ ландшафтные или комплексные, предназначенные для сохранения и восстановления ценных природных ландшафтов и комплексов;
♦ биологические (ботанические, зоологические), предназначенные для сохранения и восстановления редких, исчезающих, а также ценных в экологическом, научном, хозяйственном и культурном отношении растений, животных или отдельных особо ценных участков леса;
♦ водно-болотные, предназначенные для сохранения водно-болотных угодий, имеющих особое значение главным образом в качестве мест обитания водоплавающих птиц, в том числе в период миграции;
♦ гидрологические (болотные, озерные, речные), предназначенные для сохранения и восстановления ценных водных объектов и связанных с ними экологических систем;
♦ геологические, предназначенные для сохранения ценных объектов или комплексов неживой природы;
♦ палеонтологические, предназначенные для сохранения ископаемых природных объектов и их комплексов.
Создание заказника с точки зрения земельных отношений возможно как с изъятием, так и без изъятия земельных участков у землевладельцев и землепользователей. Если они обеспечивают соблюдение режима охраны и использования заказника, то земельные участки остаются в их владении или пользовании. Следует учитывать, что особенности режима охраны и использования каждого заказника согласовываются с землепользователями и землевладельцами, земли которых расположены в границах заказника.
Организация природоохранной деятельности в границах заказника обеспечивается государственным органом, в оперативное управление которого он передан. Для управления заказником или их группой может быть создано юридическое лицо - государственное природоохранное учреждение.
На землях заказника может устанавливаться единый или территориально дифференцированный режим его охраны и использования. При этом постоянно или временно запрещаются или ограничиваются отдельные виды деятельности и природопользования.
На территории заказника в зависимости от целей его объявления могут быть запрещены:
♦ распашка земель, отдельные виды лесопользования, охота и рыболовство, выпас скота, сенокошение, сбор ягод,
плодов и цветов, выкапывание корней, клубней и луковиц растений;
♦ добыча полезных ископаемых и производство других работ, связанных с пользованием недрами;
♦ предоставление участков под застройку;
♦ мелиоративные работы, а также другие действия, могущие вызвать изменение естественного гидрологического режима;
♦ использование ядохимикатов;
♦ туризм и другие формы массового отдыха населения;
♦ движение механизированного транспорта вне дорог и водных путей общего пользования, вызывающее или могущее вызвать гибель растительного и животного мира;
♦ изыскания и научные исследования, связанные с
нарушением или разрушением природных комплексов и
объектов;
♦ другие виды хозяйственной деятельности, отрицательно влияющие на сохранность природных комплексов и объектов, расположенных на территории заказника.
Особенности режима каждого заказника, в том числе и использования его земель, определяются Положением о заказнике.
На принципах заповедания, как и заповедников, основан режим памятников природы. Он обусловливает и особенности использования данных земель.
З огляду на ст. 35 Закона Республики Беларусь "Об особо охраняемых природных территориях" памятниками природы объявляются уникальные, невосполнимые, ценные в экологическом, научном, историко-культурном и эстетическом отношении природные комплексы и объекты с занимаемой ими территорией с целью обеспечения условий сохранения уникальных, эталонных и иных ценных качеств, присущих данному природному комплексу или объекту, в интересах будущих поколений.
В зависимости от своей уникальности, научной, экологической ценности памятники природы могут иметь республиканское или местное значение. Объявление памятника республиканского значения может производиться как с изъятием земельных участков у землевладельцев и землепользователей и передачей их в ведение государственного органа, в оперативное управление которого передается памятник республиканского значения, так и без такого изъятия.
Решение об объявлении, преобразовании и прекращении деятельности памятника природы республиканского значения с изъятием земельных участков у землевладельцев и землепользователей принимает Правительство Республики Беларусь. Представление об этом вносит Министерство природных ресурсов и охраны окружающей среды Республики Беларусь или иной республиканский орган государственного управления. Данные органы разрабатывают и охранные документы памятника: паспорт памятника природы и охранное обязательство. Для памятника природы республиканского значения эти документы готовятся Специализированной инспекцией государственного контроля за использованием и охраной животного мира, ведением охотничьего хозяйства и состоянием заповедного дела и утверждаются решением Минприроды. Затем они направляются лицу, принявшему на себя обязательство по охране данного памятника природы республиканского значения, а также каждому из соответствующих территориальных органов Минприроды.
Если при создании, преобразовании и прекращении деятельности памятника природы республиканского значения земельные участки у землевладельцев и землепользователей не изымаются, то решение об этом вправе принять Министерство природных ресурсов и охраны окружающей среды Республики Беларусь. Оно же утверждает границы памятника республиканского значения, его охранные документы. Одновременно определяет и государственный орган, в оперативное управление которого передается памятник природы республиканского значения.
Такими же функциями в отношении памятников природы местного значения наделены местные исполнительные и распорядительные органы, в оперативное управление которых и передаются памятники природы местного значения. Представление об образовании памятника природы в этом случае вносит территориальный орган Министерства природных ресурсов и охраны окружающей среды Республики Беларусь или иной орган управления. Данные органы разрабатывают и охранные документы памятника природы местного значения.
В зависимости от особенностей объекта охраны памятники природы подразделяются на следующие виды:
♦ ботанические (ботанические сады, дендрологические парки, произведения садово-паркового искусства, участки леса с ценными породами, отдельные вековые или редких пород деревья или их группы, участки территории с реликтовой или особо ценной растительностью, места произрастания видов растений, находящихся под угрозой исчезновения и т.п.). Они предназначены для сохранения, восстановления, изучения и обогащения разнообразия объектов растительного мира, ценных в экологическом, научном, культурном и хозяйственном отношении;
♦ гидрологические (озера, болота, участки рек с поймами, водохранилища и пруды, участки старинных каналов, родники и т.п.). Они служат целям сохранения и восстановления небольших по размерам ценных водных объектов;
♦ геологические (обнажения ледниковых отложений и коренных пород, характерные элементы рельефа, крупные валуны и их скопления, другие геологические объекты), предназначенные для сохранения небольших по размерам ценных объектов или комплексов неживой природы.
Сущность правового режима земель памятников природы состоит в установлении запретов на любую деятельность, которая угрожает их сохранности. Режим охраны и использования памятника природы указывается в его паспорте. Одновременно объявление того или иного природного объекта памятником природы не во всех случаях влечет изъятие земельного участка, на котором он находится, у землевладельца или землепользователя. Последние несут полную ответственность за состояние и охрану памятников природы и земель. За счет средств республиканского и местного бюджетов производится возмещение расходов землевладельцев и землепользователей по обеспечению режима охраны памятника, расположенного в границах их земель (ст. 38 Закона Республики Беларусь "Об особо охраняемых природных территориях").
В границах памятника природы с учетом специфики расположенных на его территории особо охраняемых природных комплексов и объектов охранными документами памятника природы устанавливается единый или дифференцированный режим его охраны и использования с ограничением отдельных видов деятельности и природопользования. Единым (общим) режимом охраны и использования памятника природы установлены следующие запреты.
На территории ботанических памятников природы:
незаконные уничтожение, включая рубку, или повреждение деревьев и иной древесно-кустарниковой растительности, изменение ее видового состава, в том числе проведение санитарных рубок, работ, связанных с реконструкцией, реставрацией или иным изменением памятника природы, без их согласования с Минприроды (для памятника природы республиканского значения), его территориальными органами (для памятника природы местного значения и другими государственными органами в соответствии с законодательством Республики Беларусь;
возведение построек, прокладка новых дорог, проведение работ, связанных с нарушением земель, изменением гидрологического режима территории;
прогон и выпас скота, разжигание костров, проезд, стоянка и мойка автомобилей, мотоциклов и других автотранспортных средств, установка палаток, проведение массовых мероприятий вне установленных для этого мест, загрязнение и засорение территории.
На территории геологических памятников природы запрещается:
добыча полезных ископаемых, распашка земель, проведение работ, которые способствуют развитию эрозии почв, размыву, обвалам или другим нарушениям естественного состояния грунтов;
бурение скважин, взрывные работы; сброс и перемещение валунов, нанесение на них царапин, выбоин, надписей;
возведение построек, прокладка новых дорог, проведение работ, связанных с нарушением земель, изменением гидрологического режима территории;
установка палаток, проведение массовых мероприятий вне установленных для этого мест, загрязнение и засорение территории.
На территории гидрологических памятников природы запрещено:
проведение работ, связанных с изменением гидрологического режима территории, использование водных объектов в мелиоративных целях, искусственное изменение русла водотоков, разрушение берегов и поймы водных объектов, уничтожение берегозащитной, водной и болотной растительности, сброс сточных вод, добыча полезных ископаемых, работы, которые могут повлечь загрязнение, засорение, истощение водных объектов или изменение химического состава вод;
прогон и выпас скота, разжигание костров, проезд, стоянка и мойка автомобилей, мотоциклов и других автотранспортных средств, установка палаток, проведение массовых мероприятий вне установленных для этого мест.
Следует учитывать, что при смене землевладельца или землепользователя, на земельном участке которого объявляется или преобразовывается памятник природы, охранные документы подлежат переоформлению. Однако их содержание, то есть установленные запреты, пересмотру не подлежит.
СПИСОК ВИКОРИСТАНИХ ДЖЕРЕЛ
Первоначально термин "национальный парк" употреблялся как синоним слова "заповедник". В этом качестве заповедники (как национальные парки) функционируют в ряде государств. Позднее он получил самостоятельное значение как одна из форм заповедания и особо охраняемая территория.
Первым национальным парком в Беларуси стала Беловежская пуща. Постановлением Совета Министров Республики Беларусь от 16 сентября 1991 г. № 352 Государственное заповедно-охотничье хозяйство "Беловежская пуща" было реорганизовано в Национальный парк "Беловежская пуща". В 1992 г. данный национальный парк включен в список объектов Всемирного природного наследия. Организованы и национальные парки "Браславские озера", "Нарочанский".
Национальным парком является территория, объявленная с целью сохранения в естественном состоянии природных комплексов и объектов, восстановления нарушенных природных комплексов и объектов, имеющих особую экологическую, историко-культурную и эстетическую ценность, и устойчивого их использования в природоохранных, научных, просветительных, оздоровительных и рекреационных целях (ст. 23 Закона Республики Беларусь "Об особо охраняемых природных территориях").
Территорию национального парка образуют земли:
♦ предоставленные ему в постоянное пользование;
♦ иных землевладельцев, землепользователей и собственников земельных участков.
При объявлении соответствующей территории национальным парком или его преобразовании устанавливаются:
♦ границы, площадь и состав земель национального парка;
♦ границы, площадь и состав заповедной зоны и зоны регулируемого использования;
♦ положение о национальном парке;
♦ государственный орган, в оперативное управление которого передается национальный парк;
♦ сроки создания государственного природоохранного учреждения;
♦ сроки передачи государственному природоохранному учреждению, осуществляющему управление национальным парком, земель, необходимых для обеспечения охраны природных комплексов и объектов и функционирования национального парка.
Вместе с тем, в состав земель национального парка, образующих его территорию, не входят земли населенных пунктов, транспорта, связи, обороны и иные земли, расположенные в границах национального парка, но специальное назначение которых не отвечает природоохранным целям. Они объявляются охранной зоной национального парка. Земли охранной зоны остаются во владении, пользовании и собственности прежних землевладельцев, землепользователей и собственников земельных участков. Ограничения и запреты в использовании земель охранной зоны определяются в Положении о национальном парке. Положение содержит описание границ национального парка, а также его охранной зоны.
Границы национального парка и его охранной зоны обозначаются на местности специальными информационными и другими знаками. Они подлежат учету в планах землеустройства, иных территориальных планах и проектах.
Правовой режим национальных парков сочетает в себе заповедный, заказной к рекреационный режимы. Сочетание наряду с природоохранными функциями рекреационных, научно-исследовательских и иных обусловило выделение в границах национального парка различных зон со специальным режимом. Зонирование территории национального парка предусмотрено ст. 27 Закона Республики Беларусь "Об особо охраняемых природных территориях". В границах национального парка, на основании проекта его территориальной организации и развития, с учетом природоохранной, оздоровительной, научной, рекреационной, историко-культурной и иных ценностей устанавливаются функциональные зоны. Таких зон четыре. Это - заповедная зона, зона регулируемого использования, рекреационная зона, хозяйственная зона. В случае необходимости в национальном парке может предусматриваться выделение также других зон. Они предназначены для обеспечения бытовых потребностей населения, функционирования самого парка, эксплуатации хозяйственных и иных объектов парка.
Заповедная зона, служащая ядром национального парка, создается с целью сохранения в естественном состоянии природных комплексов и объектов, обеспечения условий их естественного развития. В пределах этой зоны запрещаются все виды деятельности, за исключением проведения научных исследований и мероприятий по охране зоны. Ее режим соответствует режиму заповедника.
Зона регулируемого использования предназначена для сохранения природных комплексов и объектов, обеспечения условий их естественного развития и восстановления. В ее границах устанавливается режим охраны и использования земель, которым ограничиваются отдельные виды хозяйственной и иной деятельности. Одновременно предусмотрено и ограничение в использовании других природных ресурсов. Такие ограничения установлены в положении о национальном парке.
Рекреационная зона служит целям туризма, организации отдыха и оздоровления граждан. В границах земель данной зоны устанавливается такой режим, которым обеспечивается охрана и устойчивое использование рекреационных ресурсов национального парка. Использование земель национального парка для организации регулируемого туризма, отдыха и оздоровления населения на территории национального парка осуществляется на основании проекта его территориальной организации. Такая деятельность возможна при наличии лицензии. Физические и юридические лица должны при этом соблюдать режим охраны и использования национального парка.
Хозяйственная зона национального парка создается для обеспечения его функционирования. В границах данной зоны возможна хозяйственная и иная деятельность, проводимая с использованием природоохранных технологий и не препятствующая сохранению особо охраняемых природных комплексов и объектов, туристических и рекреационных ресурсов.
Так, в соответствии с Положением о Национальном парке "Нарочанский", которое утверждено Указом Президента Республики Беларусь от 28 июля 1999 г. № 447 с дополнениями, утвержденными Указом Президента Республики Беларусь от 25 августа 1999 г. № 494' на территории парка созданы заповедная зона, зона регулируемого использования, рекреационная и хозяйственная зоны.
В заповедной зоне, срок функционирования которой не устанавливается, запрещаются все виды деятельности, кроме проведения научных исследований и мероприятий по ее охране.
В зоне регулируемого использования разрешается: проведение научных исследований; осуществление мероприятий по восстановлению нарушенных природных комплексов и воспроизводству природных ресурсов; отдельные виды рубок леса, его защита; туризм и проведение экскурсий и иные виды деятельности, не противоречащие целевому назначению данной зоны в соответствии с утвержденным
В хозяйственную зону Национального парка "Нарочанский" включены земли сельскохозяйственного назначения, населенных пунктов и иные земли.
Границы зон данного Национального парка, как и других, определяются проектом организации и развития, обозначаются на местности специальными информационными и другими знаками. Они могут изменяться лишь в случае обоснованной необходимости на основании решения научно-технического совета парка. Следует учитывать, что изменение границ указанных зон за счет уменьшения заповедной зоны не допускается.
Здания, сооружения, историко-культурные и другие объекты недвижимости, а также иное имущество, расположенное на землях национального парка, находятся только в собственности государства. Земли национального парка, как и другая недвижимость, находящаяся в ведении национального парка, не могут быть объектом сделок, направленных на смену пользователей.
На землях национального парка запрещается любая деятельность, которая может нанести вред природным объектам и комплексам и противоречит целям и задачам национального парка, поскольку данные земли являются землями природоохранного назначения. В частности, на землях национального парка запрещается:
• разведка и разработка полезных ископаемых;
• деятельность, влекущая за собой изменение гидрологического режима;
• размещение на территории национального парка садоводческих и дачных участков;
• рубки леса главного пользования и заготовка живицы;
• деятельность, влекущая за собой нарушение условий обитания объектов растительного и животного мира;
• организация туристических стоянок и разведение костров за пределами специально предусмотренных для этого мест.
Земли иных землевладельцев, землепользователей и собственников земельных участков, а также здания и сооружения юридических и физических лиц, находящиеся в границах национального парка, используются в соответствии с их назначением с обязательным соблюдением этими лицами режима хозяйственной деятельности, установленного положением о национальном парке.
Среди земель природоохранного назначения - земли заказников (за исключением охотничьих).
Заказником является территория, объявленная с целью сохранения, воспроизводства и восстановления природных комплексов и объектов, природных ресурсов одного или нескольких видов в сочетании с ограниченным и согласованным использованием других природных ресурсов (ст. 29 Закона Республики Беларусь "Об особо охраняемых природных территориях").
Природный заказник относится к числу форм относительного заповедания, поскольку запрет на использование одних видов природных объектов в нем сочетается с ограниченным использованием других природных объектов. В Беларуси предусмотрено создание заказников республиканского и местного значения. Первые организуются решением Совета Министров, вторые - соответствующего местного исполнительного и распорядительного органа. В их создании участвует Министерство природных ресурсов и охраны окружающей среды, его территориальные органы или иной (республиканский или местный) орган государственного управления в соответствии с законодательными актами Республики Беларусь. Если заказник местного значения предполагается разместить на территории нескольких административно-территориальных единиц, то решение о его создании, преобразовании, а также прекращении деятельности принимается совместно соответствующими местными исполнительными и распорядительными органами.
При объявлении заказника республиканского значения решением Правительства Республики Беларусь утверждаются: границы, площадь и состав земель заказника; положение о заказнике; государственный орган, в оперативное управление которого передается заказник. Аналогичным образом государственный орган, принявший решение об объявлении или преобразовании заказника местного значения, утверждает необходимые документы для такого заказника. Правовой статус заказника определяется, наряду с указанными нормативными правовыми актами, положением о заказнике.
Заказники в зависимости от особенностей природных комплексов и объектов, подлежащих охране, подразделяются на следующие виды:
♦ ландшафтные или комплексные, предназначенные для сохранения и восстановления ценных природных ландшафтов и комплексов;
♦ биологические (ботанические, зоологические), предназначенные для сохранения и восстановления редких, исчезающих, а также ценных в экологическом, научном, хозяйственном и культурном отношении растений, животных или отдельных особо ценных участков леса;
♦ водно-болотные, предназначенные для сохранения водно-болотных угодий, имеющих особое значение главным образом в качестве мест обитания водоплавающих птиц, в том числе в период миграции;
♦ гидрологические (болотные, озерные, речные), предназначенные для сохранения и восстановления ценных водных объектов и связанных с ними экологических систем;
♦ геологические, предназначенные для сохранения ценных объектов или комплексов неживой природы;
♦ палеонтологические, предназначенные для сохранения ископаемых природных объектов и их комплексов.
Создание заказника с точки зрения земельных отношений возможно как с изъятием, так и без изъятия земельных участков у землевладельцев и землепользователей. Если они обеспечивают соблюдение режима охраны и использования заказника, то земельные участки остаются в их владении или пользовании. Следует учитывать, что особенности режима охраны и использования каждого заказника согласовываются с землепользователями и землевладельцами, земли которых расположены в границах заказника.
Организация природоохранной деятельности в границах заказника обеспечивается государственным органом, в оперативное управление которого он передан. Для управления заказником или их группой может быть создано юридическое лицо - государственное природоохранное учреждение.
На землях заказника может устанавливаться единый или территориально дифференцированный режим его охраны и использования. При этом постоянно или временно запрещаются или ограничиваются отдельные виды деятельности и природопользования.
На территории заказника в зависимости от целей его объявления могут быть запрещены:
♦ распашка земель, отдельные виды лесопользования, охота и рыболовство, выпас скота, сенокошение, сбор ягод,
плодов и цветов, выкапывание корней, клубней и луковиц растений;
♦ добыча полезных ископаемых и производство других работ, связанных с пользованием недрами;
♦ предоставление участков под застройку;
♦ мелиоративные работы, а также другие действия, могущие вызвать изменение естественного гидрологического режима;
♦ использование ядохимикатов;
♦ туризм и другие формы массового отдыха населения;
♦ движение механизированного транспорта вне дорог и водных путей общего пользования, вызывающее или могущее вызвать гибель растительного и животного мира;
♦ изыскания и научные исследования, связанные с
нарушением или разрушением природных комплексов и
объектов;
♦ другие виды хозяйственной деятельности, отрицательно влияющие на сохранность природных комплексов и объектов, расположенных на территории заказника.
Особенности режима каждого заказника, в том числе и использования его земель, определяются Положением о заказнике.
На принципах заповедания, как и заповедников, основан режим памятников природы. Он обусловливает и особенности использования данных земель.
З огляду на ст. 35 Закона Республики Беларусь "Об особо охраняемых природных территориях" памятниками природы объявляются уникальные, невосполнимые, ценные в экологическом, научном, историко-культурном и эстетическом отношении природные комплексы и объекты с занимаемой ими территорией с целью обеспечения условий сохранения уникальных, эталонных и иных ценных качеств, присущих данному природному комплексу или объекту, в интересах будущих поколений.
В зависимости от своей уникальности, научной, экологической ценности памятники природы могут иметь республиканское или местное значение. Объявление памятника республиканского значения может производиться как с изъятием земельных участков у землевладельцев и землепользователей и передачей их в ведение государственного органа, в оперативное управление которого передается памятник республиканского значения, так и без такого изъятия.
Решение об объявлении, преобразовании и прекращении деятельности памятника природы республиканского значения с изъятием земельных участков у землевладельцев и землепользователей принимает Правительство Республики Беларусь. Представление об этом вносит Министерство природных ресурсов и охраны окружающей среды Республики Беларусь или иной республиканский орган государственного управления. Данные органы разрабатывают и охранные документы памятника: паспорт памятника природы и охранное обязательство. Для памятника природы республиканского значения эти документы готовятся Специализированной инспекцией государственного контроля за использованием и охраной животного мира, ведением охотничьего хозяйства и состоянием заповедного дела и утверждаются решением Минприроды. Затем они направляются лицу, принявшему на себя обязательство по охране данного памятника природы республиканского значения, а также каждому из соответствующих территориальных органов Минприроды.
Если при создании, преобразовании и прекращении деятельности памятника природы республиканского значения земельные участки у землевладельцев и землепользователей не изымаются, то решение об этом вправе принять Министерство природных ресурсов и охраны окружающей среды Республики Беларусь. Оно же утверждает границы памятника республиканского значения, его охранные документы. Одновременно определяет и государственный орган, в оперативное управление которого передается памятник природы республиканского значения.
Такими же функциями в отношении памятников природы местного значения наделены местные исполнительные и распорядительные органы, в оперативное управление которых и передаются памятники природы местного значения. Представление об образовании памятника природы в этом случае вносит территориальный орган Министерства природных ресурсов и охраны окружающей среды Республики Беларусь или иной орган управления. Данные органы разрабатывают и охранные документы памятника природы местного значения.
В зависимости от особенностей объекта охраны памятники природы подразделяются на следующие виды:
♦ ботанические (ботанические сады, дендрологические парки, произведения садово-паркового искусства, участки леса с ценными породами, отдельные вековые или редких пород деревья или их группы, участки территории с реликтовой или особо ценной растительностью, места произрастания видов растений, находящихся под угрозой исчезновения и т.п.). Они предназначены для сохранения, восстановления, изучения и обогащения разнообразия объектов растительного мира, ценных в экологическом, научном, культурном и хозяйственном отношении;
♦ гидрологические (озера, болота, участки рек с поймами, водохранилища и пруды, участки старинных каналов, родники и т.п.). Они служат целям сохранения и восстановления небольших по размерам ценных водных объектов;
♦ геологические (обнажения ледниковых отложений и коренных пород, характерные элементы рельефа, крупные валуны и их скопления, другие геологические объекты), предназначенные для сохранения небольших по размерам ценных объектов или комплексов неживой природы.
Сущность правового режима земель памятников природы состоит в установлении запретов на любую деятельность, которая угрожает их сохранности. Режим охраны и использования памятника природы указывается в его паспорте. Одновременно объявление того или иного природного объекта памятником природы не во всех случаях влечет изъятие земельного участка, на котором он находится, у землевладельца или землепользователя. Последние несут полную ответственность за состояние и охрану памятников природы и земель. За счет средств республиканского и местного бюджетов производится возмещение расходов землевладельцев и землепользователей по обеспечению режима охраны памятника, расположенного в границах их земель (ст. 38 Закона Республики Беларусь "Об особо охраняемых природных территориях").
В границах памятника природы с учетом специфики расположенных на его территории особо охраняемых природных комплексов и объектов охранными документами памятника природы устанавливается единый или дифференцированный режим его охраны и использования с ограничением отдельных видов деятельности и природопользования. Единым (общим) режимом охраны и использования памятника природы установлены следующие запреты.
На территории ботанических памятников природы:
незаконные уничтожение, включая рубку, или повреждение деревьев и иной древесно-кустарниковой растительности, изменение ее видового состава, в том числе проведение санитарных рубок, работ, связанных с реконструкцией, реставрацией или иным изменением памятника природы, без их согласования с Минприроды (для памятника природы республиканского значения), его территориальными органами (для памятника природы местного значения и другими государственными органами в соответствии с законодательством Республики Беларусь;
возведение построек, прокладка новых дорог, проведение работ, связанных с нарушением земель, изменением гидрологического режима территории;
прогон и выпас скота, разжигание костров, проезд, стоянка и мойка автомобилей, мотоциклов и других автотранспортных средств, установка палаток, проведение массовых мероприятий вне установленных для этого мест, загрязнение и засорение территории.
На территории геологических памятников природы запрещается:
добыча полезных ископаемых, распашка земель, проведение работ, которые способствуют развитию эрозии почв, размыву, обвалам или другим нарушениям естественного состояния грунтов;
бурение скважин, взрывные работы; сброс и перемещение валунов, нанесение на них царапин, выбоин, надписей;
возведение построек, прокладка новых дорог, проведение работ, связанных с нарушением земель, изменением гидрологического режима территории;
установка палаток, проведение массовых мероприятий вне установленных для этого мест, загрязнение и засорение территории.
На территории гидрологических памятников природы запрещено:
проведение работ, связанных с изменением гидрологического режима территории, использование водных объектов в мелиоративных целях, искусственное изменение русла водотоков, разрушение берегов и поймы водных объектов, уничтожение берегозащитной, водной и болотной растительности, сброс сточных вод, добыча полезных ископаемых, работы, которые могут повлечь загрязнение, засорение, истощение водных объектов или изменение химического состава вод;
прогон и выпас скота, разжигание костров, проезд, стоянка и мойка автомобилей, мотоциклов и других автотранспортных средств, установка палаток, проведение массовых мероприятий вне установленных для этого мест.
Следует учитывать, что при смене землевладельца или землепользователя, на земельном участке которого объявляется или преобразовывается памятник природы, охранные документы подлежат переоформлению. Однако их содержание, то есть установленные запреты, пересмотру не подлежит.
СПИСОК ВИКОРИСТАНИХ ДЖЕРЕЛ
1. Конституція Республіки Білорусь 1994 року. Прийнята на республіканському референдумі 24 листопада 1996 року (зі змінами та доповненнями, прийнятими на республіканському референдумі 24 листопада 1996р. Та 17 жовтня 2004р.) Мінськ "Білорусь" 2004р.
2. Цивільний кодекс Республіки Білорусь: з коментарями до розділів / Коментарі В. Ф. Чигир. - 3-е вид. - Мн.: Амалфея, 2000.-704с.
3. Кодекс Республіки Білорусь про землю від 23 липня 2008р. № 425. Прийнятий Палатою представників 17 червня 2008 року. Схвалений Радою Республіки 28 червня 2008. Юридична база "ЮСІАС".
4. Колбасін Д.А. Цивільне право. Загальна частина. - Мн.: ПоліБіг. На замовлення громадського об'єднання "Молодіжне наукове товариство". 1999. - 360С.
5. Станкевич Н.Г. Земельне право Республіки Білорусь. Навчальний посібник. - Мн.: Амалфея, 2000. - 480с.